Психологія життя

притчі, поради, цікавинки

саме тяжке в житті – це синій кит, все інше дрібниці !!

Почувши цей вислів спочатку, подумала до чого тут синій кит. Адже це моє життя, воно тяжке.. в мене купа проблем.. як з тим жити? що робити?.. а тут така метафора невдала.. потім пройшли роки, життя змінювалося, багато чого  переосмилювалось і до мене дійшло, що насправді, щоб не ставалося у житті потрібно, йти і боротися, ставати з колін. Через силу, біль, розчарування..Боротися за місце під сонцем.. Ми всі чогось варті, кожна людина чимсь унікальна.. не забуваймо про це ! Коли  житті не спробуєш горя, не дізнаєшся, що таке щастя. Як би грубо не звучало, але це так. Ми живемо один раз, потрібно використовувати всі свої сили. Ще погоджуюся з думкою, щоб у житті з нами не сталося, раз то було, Бог знав, що ми то витримаємо ! Ми дійсно витримаємо, переживемо та будемо йти в перед забуваючи, що прийшлося пережити, для досягнення поставлених цілей… та бувають моменти, коли ми згадуємо..жаліємо себе, а потім розуміємо, які ж ми молодці, що все пережили і не зламалися. Набираємо сил та з впевненістю крокуємо у  майбутнє.! Кожна людина сильна, вона все може! Тому погоджуюся, що саме тяжке – синій кит )

реалії життя..

сьогодні був звичайний робочий день.. багато людей, кожному щось потрібно, але всі потребують індивідуального підходу. Люди різні, але в них є щось спільне – це те, що вони потребують підтримки, поради чи навіть просто посмішки. Хочу, щоб кожна людина дарувала частинку свого тепла іншій людині. Ви скажете: “навіщо мені то?” або “та людина не відповіла взаємністю, більше не буду”. Відповідь одна – ” твори добро і воно до тебе повернеться”. Знаю, коли допомагаєш одній людині, вона тобі може не надати допомоги у відповідь, що часто нас розчаровує, але може надати зовсім інша, яка живе по принципу “допомагай”, тому не шукай допомоги, а просто роби її сам і тоді ти отримаєш в декілька разів більше. Знаєте, коли сьогодні тримала на руках маленьку дівчинку (9 міс), дивилася на її оченята і розуміла в неї попереду цікаве та насичене життя… і залежно, яку дорогу вибере, так і проживе.. але потім задумалася.. життя дуже цікаве і в ньому є на жаль незалежні обставини (щоб там не говорили), або людина просто зробила помилку, про яку шкодує, але вже нічого сама змінити не може, бо все втрачено. І коли людина опиняється на вулиці нічого не маючи.. ми заразу починаємо осуджувати ту людину не розібравшись, що в неї трапилося.. такі ми є.. Проте, якщо задуматися і запитати людину, допомогти їй.. адже коли людина втрачає домівку, вона безсила і без нашої допомоги їй буде тяжко почати життя спочатку, відновитися та допомагати іншим… Багато є людей, які не потребують нашої допомоги.. але ж не усі !.. тому вертаючись до початку, хочу повторитися та сказати: Слухайте людей, допомагайте їм і тільки так ми побудуємо міцну державу, однакові права для всіх та щасливе майбутнє дня нащадків.. Коли Ми разом – Ми сила. Сила в Людях !!!

притча про різні погляди

Імператор Китаю зустрівся з Лао-Цзи й був настільки зачарований ним, що призначив його верховним суддею. Лао-Цзи намагався відмовлятися від призначення, але марне. Тоді він погодився й сказав:

  • Ви будете шкодувати про це призначення, тому що мої шляхи розуміння й бачення повністю відрізняються від ваших.

Імператор наполягав, оскільки був впевнений у незвичайній мудрості цієї людини. Лао-Цзи зайняв місце верховного судді й перша справа, яку він розглядав, була про людину, яку схопили на місці злочину за злодійство в будинку самої багатої людини. Фактично справа не розглядалася, оскільки злодія піймали на місці злочину, і він сам зізнався у вчиненому.

Лао-Цзи виніс йому знаменитий вирок, настільки унікальний, що ніколи, ніхто не виносив такого вироку. Він говорив, що злодія потрібно відправити у в’язницю на шість місяців і багатія теж слід відправити у в’язницю на такий же термін.

Багатій промовив:

  • Не можу повірити своїм вухам! Мої гроші украдені, і мене ж у в’язницю? Те ж саме покарання, що й злодієві! За що?

Лао-Цзи сказав:

  •  Ти і є перший злодій, а він уже другий. Але тобі варто було б винести більш суворе покарання. Ти зібрав усі цінності столиці у свої засіки й зробив тисячі людей голодними, але ж це люди, які роблять! За рахунок їх ти живеш. Ти великий визискувач.

Увесь зал зберігав мовчання. Багатій же сказав:

  • Можливо, ти й правий, але перед тим, як ти відправиш мене у в’язницю, я прагну бачити імператора.

Зустрівшись із імператором, він сказав:

  •  Ви поставили верховним суддею людину, яка засудила мене. Але пам’ятайте, якщо я — злодій, то ви — набагато більший злодій. Ви експлуатуєте всю країну. Відстороніть цю людину, інакше він і вас оголосить злодієм.

Імператор сказав:

  • Визнаю, це мій недогляд, він попереджав мене, що його розуміння досконало відмінно від нашого. Ми поправимо цю справу.

Лао-Цзи звільнили від його обов’язків, і імператор сказав йому:

  • Ти був прав, вибач мене. У нас дійсно різні способи мислення.

думки..

Йду сьогодні по центрі, йде багато людей… кожен з них кудись поспішає.. про щось думає.. а я йдучи повільно та стомлено, просто спостерігала за ними.. на мить мені здалося, що все спокійно..війна закінчилася, люди перестали хвилюватися, зникла депресія, всі щасливі та розбудовують нашу рідну Україну.. чому так здалося? та я сама не знаю, хоча здогадуюся.. просто стомилася, стомилася чути що йде війна, читати – про втрати.. набридло дивитися,як обіцяють, але не виконують..щось дуже глибоко я замислилася над тим.. стало на душі так боляче і сумно, що захотілося просто все кинути і десь втекти, десь далеко. А потім схаменулася і подумала, ні, не можна! Ми молоде покоління, ми майбутні депутати, президенти, адвокати, психологи, робочі.. хто крім нас? кому ми потрібні? взяла себе в руки, схаменулася. Сказала собі, ЗАВТРА НЕ МАЄ – Є СЬОГОДНІ! буду Діяти, а не Міряти!!

Ціна бажання

Притча дуже повчальна, як на мене заставляє не тільки задуматися над своїми бажаннями, але і зрозуміти, що коли ми чогось хочемо, ми можемо досягнути, проте потрібно пам’ятати що для цього потрібно постійно працювати над своїми діями !
Дякую, Олені Тарареній за нову, цікаву та повчальну притчу.

Цена желания

На задворках Вселенной находится один магазинчик. Вывески на магазине нет уже давно, её когда-то унесло космическим ураганом, а новую хозяин не стал прибивать, потому, что каждый местный житель и так знал, что магазин продаёт желания. Ассортимент магазина был огромен: здесь можно было купить практически всё. Огромные яхты, квартиры, замужество, пост вице-президента корпорации, деньги, детей, любимую работу, большую грудь, победу в конкурсе, большие машины, футбольные клубы, власть, успех, колечки с бриллиантами и многое-многое другое. Не продавались только жизнь и смерть (этим занимался головной офис, который находился в другой Галактике).

Каждый пришедший в магазин (а есть ведь и такие желающие, которые ни разу не зашли в магазин, а остались сидеть на своей попе и желать) в первую очередь узнавал цену своего желания. Цены были разные. Например, любимая работа стоила отказа от стабильности и
предсказуемости, готовности самостоятельно планировать и структурировать свою жизнь, веры в собственные силы и разрешения себе работать там, где нравится, а не там, где надо.
Власть стоила чуть больше: надо было отказаться от некоторых своих убеждений, уметь всему находить рациональное объяснение, уметь отказывать другим, знать себе цену (и она должна быть достаточно высокой), разрешать себе говорить «Я», заявлять о себе, несмотря на одобрение или неодобрение окружающих. Некоторые цены казались странными. Замужество можно было получить практически даром, а вот счастливая жизнь стоила дорого — персональная ответственность за собственное счастье, умение получать удовольствие от жизни, знание своих желаний, отказ от стремления соответствовать окружающим, небольшое чувство вины, умение ценить о, что есть, разрешение себе быть счастливой, осознание собственной ценности и значимости, отказ от бонусов «жертвы», риск потерять некоторых друзей и знакомых.Не каждый пришедший в магазин был готов сразу купить желание. Некоторые, увидев цену, сразу разворачивались и уходили. Другие долго стояли в задумчивости, пересчитывая наличность, и размышляя где бы достать ещё средств. Кто-то начинал жаловаться на слишком высокие цены и просил у хозяина скидку или спрашивал когда будет распродажа. А были и такие, которые доставали из кармана свои сбережения и получали заветное желание, завёрнутое в красивую, шуршащую бумагу. На счастливчиков завистливо смотрели другие покупатели, перешептываясь между собой о том, что, наверное, хозяин магазина их знакомый и желание досталось им просто так, без всякого труда. Хозяину магазина часто предлагали снизить цены, чтобы увеличить количество покупателей. Но он всегда отказывался, говоря, что от этого будет страдать качество желаний. Когда у хозяина спрашивали, не боится ли он разориться, то он кача головой и отвечал, что во все времена будут находиться смельчаки, которые готовы рисковать и менять свою жизнь, отказываться от привычной и предсказуемой жизни, способные поверить в себя и в свои желания, имеющие силы и средства для того, чтобы оплатить исполнение своих желаний.

P.S. На двери магазина висит объявление: «Если твоё желание не исполняется, значит, оно ещё не оплачено».

Притча про старого сапожника

Притчею від Олени Тарареної, яка особисто мені на даний час дала зрозуміти, що потрібно вірити в себе та свої можливості. Точніше звернула мою увагу ще раз на те що ніхто крім нас самих, адже інколи просто зневіряєшся у своїх силах та можливостях.. Та підвела до підсумку, що потрібно планувати не тільки свій день – я маю зробити.. а думати – я зроблю ще більше ніж спланував. Позитивна мотивація звечора призведе до продуктивної роботи протягом дня, апланування всього тижня призведе до швидкого досягання цілей !!
Це особисто мій погляд, в кожного він свій. Тому пропоную задуматися.

Притча о старом башмачнике

Как-то раз один старый башмачник обнаружил интереснейшую закономерность.
Когда перед сном он вырезал из кожи заготовки, то утром он находил готовые башмаки у себя на столе. Кто-то выполнял за башмачника часть работы, а он в это время спал. Это случалось лишь тогда, когда мастер с вечера подготавливал выкройки из кожи на день грядущий.Старому башмачнику стало очень любопытно. Он хотел раскрыть этот секрет и узнать, как это происходит. Ему было интересно кто делает обувь, в то время как он спит.Однажды ночью башмачник разложил заготовки на столе и спрятался. Когда часы пробили полночь, на столе появились маленькие гномы,которые проворно сшили из заготовок новенькие туфли. Увидел это утром, подмастерье очень удивился. Он никак не мог понять, когда же мастер успевает делать так много отличных башмаков. Старый башмачник ответил ему на это: «Весь секрет в заготовках. Сделай их сегодня, и завтра дела пойдут значительно лучше».

А Вы делаете “заготовки” на следующий день?

Ведь единственный тормоз на пути к нашим завтрашним достижениям,это наши сегодняшние сомнения !